Свята Олена народилася 250 року в містечку Дрепанум (Мала Азія). Вийшла заміж за генерала Констанція. Після смерті батька 312 року її син Константин Великий став римським імператором. Наступного року він дозволив християнам вільно визнавати святу віру. Тоді й Олена прийняла св. Хрещення. Вона була матір’ю убогих і знедолених, яким допомагала щедрими милостинями. Коли цариці виповнилося 80 літ, вона пішла до Святої Землі, де їй вдалося знайти хрест, на якому розп’яли Ісуса Христа. Під час перебування на Сході вона закінчила своє побожне життя 330 року. Її тіло перевезли з великими почестями до Риму.
Святий Костянтин, бувши поганином, у 312 році перед битвою із своїм суперником Максентієм, правителем Італії, мав видіння хреста «Під цим знаком переможеш». Він звелів своїм воякам намалювати монограми Христа на своїх щитах і здобув перемогу. Своїм Міланським едиктом у 313 році дозволив сповідування християнства по цілій імперії. Перемігши усіх своїх суперників, став єдиним правителем і переніс столицю імперії до Віза́нтія, пізніше названого Константинополем або Царградом. Костянтин почав провадити нову політику, побудував нову столицю і підтримав нову релігію – християнство. Після трьох століть гонінь християнство, за Міланським едиктом, спочатку отримало дозвіл на вільний розвиток та розповсюдження, а пізніше стало офіціною релігією імперії. Східна Церква канонізувала імператора Костянтина та іменує його рівноапостольним.
