ДОРОГА СЕСТРО ОКСАНО.
Хтось колись сказав, що усе життя складається з привітань та прощань. Ці слова особливо вдало характеризують життя сестер-служебниць Вашого згромадження, які в активний спосіб, переїжджаючи з місця на місце, здійснюють свою місію служіння. При кожному прощанні завжди сумно, але я хочу навести рядки з вірша дами української поезії Ліни Костенко, яка в дусі філософічно-оптимістичному писала: «І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт». Отож прощання це також нові виклики, нові змагання, можливості й досягнення.
У сьогоднішньому прощанні з Вами є ще один особливий момент, можна сказати, що він ювілейний, бо Ваше монаше життя пройшло у нашій парафії повне коло. Саме 40 років тому, у 1982 році, Ви з першою групою сестер прибули до нашої парафії, щоб співорганізувати релігійне життя і почали вести систематичну катехизацію ольштинських дітей та активно включилися в організацію життя парафії.
Сестро Оксано, від імені всієї парафії, щиро дякуємо за Ваше довголітнє та багатогранне служіння на благо нашої парафії, за вдале поєднання богопосвяченого життя з активною діяльністю, для якої характерна велика креативність. Спасибі за виховну працю з дітьми та молоддю, за дбання про красу Божого храму. За час перебування тут, Ви встигли нас навчити, підтримати, потішити, розсмішити і часом навіть приземлити. Доцінюємо Вашу відкритість до нових викликів часу та потреб Церкви й громади.
Сподіваємось, Господь ще поставить нашу парафію на Вашому життєвому шляху.
Сестро Оксано, щоб доля завжди Вам всміхалась, бажаємо всіх благ, сили та міцного здоров’я для подальшого служіння на славу Христової Церкви.