Марія Пушкар (з Козаків) народилася 22 березня 1926 р. в с. Вербиця, Раворуського повіту. На 94-му році життя, 11 серпня 2019 р. Божого упокоїлася наша дорога мама, раба Божа Марія у домашньому затишку, посеред дітей та онуків.
За своє життя мама пережила багато перешкод, злетів та падінь. Дитинство та свою молодість проводила в рідному українському селі Вербиця. Про цей час вона згадувала, як про час найкращих моментів її життя. У 1947 році щасливий період перекреслили історичні події: акція «Вісла», арешт, жахливе побиття її рідного батька та його ув’язнення в концтаборі у Явожні. Одночасно вони були насильно виселені з власної домівки до східної Прусії, а село Вербиця було повністю спалене польською армією. Після перших складних часів без батька на новому місці, мама виходить заміж за односельчанина Степана Пушкаря, з яким разом виховували п’ятеро дітей. У подружжі та сільській праці вони разом зуміли виростити, виховати та навчити своїх дітей усіх людських та життєвих цінностей. 1978 року, на 49-му році життя, помирає її рідна, молодша сестра Христина, у 1990 р. на 60-му році життя помирає її чоловік Степан, у 2005 році помиає онука Оксана та у 2012 р. помирає її наймолодша донька Дарія. Ці втрати близьких людей дуже відобразилися в її подальшому житті. Після вищезгаданих подій сім’я жила у двох країнах: у Польщі та в Німеччині. У своєї доньки Дарії вона жила 9 років біля Мюнхену. Після цього повернулася жити до Польщі, в м. Ольштин та жила у найстаршої доньки Єви. Останній рік свого життя мама проживала у своєму будинку, де її доглядала донька Галина. У зв’язку з тим, що я і моя сестра Марійка Ерляйн не могли часто виїжджати та залишати доручені нам справи у Німеччині, хочемо висловити нашу безмежну вдячність усім тим людям, які перебували поруч та допомагали нашій мамі гідно та достойно дожити віку. Перш за все дякуємо нашій сестрі Єві Лось і її чоловікові Зеновію, який став для мами рідним сином. За настановчий підхід до життя для нашої мами пані Христині В’ятр. Сестрі Галині Борис хочемо подякувати за її жертовність, силу та терпіння, яка останні два місяці не відходила від маминого ліжка, піклуючись про неї. Щира подяка маминому братові Максимові за віддану під тримку протягом усього життя та маминій сестрі Анні за її життєвий супровід як сестри. Окрема подяка юній дівчині з України, Тані Андрушків, яка мала б бути опі-кункою для мами, а сталарідною онукою. Двом найкращим подругам із Німеччини: Анні Лупор (Мюнхен) та Лідії Корнієнко (Нюрнберґ). Щиросердечну подяку висловлюємо отцю д-ру ієромонаху Севастьяну Дмитрух, який став рідним членом нашої сім’ї – подяка йому за турботу, співпережиття та за духовний супровід. Також дякуємо найближчим сусідам сім’ї Дрозд (Софія та Віктор) за їх зразкову поведінку та сердечне відношення до всієї нашої родини. За плідну працю та розуміння дякуємо місцевому лікарю Анетті Сломчинській-Кондзьолка, лікарю з Німеччини Джорджині Кісіцкі-Міхалка, яка надавала цінні консультації геріатричного характеру. Перелік людей, яким ми хочемо висловити нашу щиру подяку є безкінечним… Ми складаємо сьогодні велику подяку Богові за роки, прожиті разом із нашою мамою, із рабою Божою Марією. Безмежно дякуємо усім, хто мамі зустрічався протягом життя. Нехай Господь Бог вас благословить, а Матір Божа охороняє.
о. Богдан Пуш ( Християнський Голос Вересень 2019)
