Паска на великодньому столі – це символ невидимої присутності воскреслого Господа у нашому житті.
З давніх-давен для українців невід’ємною частинаою Великодньої трапези є паска. Традиційно прийнято її випікати з дріжджового тіста і обов’язково круглої форми. Цей особливий святковий хліб кожна господиня випікає лише раз на рік, щоб відзначити Христово Воскресіння. Є звичай випікати одну паску, або кілька, часто різних розмірів, для кожного члена родини. У давнину сам процес приготування паски вважався сакральним. Приступали до нього з чистими і світлими думками та з веселим настроєм. Під час замішування та підняття тіста господиня дбала, щоб у хаті ніхто не сварився, не нервував, не метушився, щоб паска вдалася висока, тоді і рік буде щасливий. По тому, як паска зійшла, пророкували життя родини. Казали, що якщо паска впала, то це символізувало сильну хворобу або смерть когось із сім’ї.
Історія походження паски пов’язана з апостольськими часами, коли після воскресіння Христа, дещо пізніше з’явилася традиція пекти паску. Паска нагадує про те, як Ісус Христос разом зі своїми учнями споживав хліб з тим, щоб вони увірували в його воскресіння і усвідомили його життєву місію. Коли Спаситель був розп’ятий, його учні під час трапези залишали місце Христа вільним і клали туди хліб (грецькою — «артос»), який був символом його незримої присутності. Домашнім еквівалентом артоса є паска.
Протягом століть традиції змінювалися і осучаснювалися, але звичай пекти паску на свято Воскресіння Христового зберігся та передається з покоління в покоління. Доказом цієї живої традиції є світлини пасок ольштинських господинь.
