1 листопада 2015 р. виповнюється 71-а річниця з дня відходу у вічність праведного митрополита Андрея Шептицького. У нашій парафії цей день пам’яті про митрополита також відзначено. Отець парох Іван Галушка у своїй проповіді сказав: „Давати характеристику такій великій особистості, висвітлювати всі грані її великої діяльності — надзвичайно важко. Богослов’я, освіта, душпастирство, відродження монашества, подвижницька праця задля єдності Церкви, оновлення літургійно-обрядового життя, меценатство і доброчинна діяльність у суспільстві… — усе це тільки неповний перелік ділянок душпастирського служіння Великого Архиєрея.”
Отець парох заохочував: Саме тепер відбувається в Римі процес у справі канонізації Слуги Божого Андрея. Щоби випросити у Бога тієї великої ласки для нашої Церкви та народу, всі українці мусять розуміти силу і значення прохання, гарячої молитви, побожного життя, добрих діл і жертви задля досягнення цієї мети. Не забуваймо кожного дня відмовити з тим наміром хоча би раз “ОТЧЕ НАШ” і “БОГОРОДИЦЕ ДІВО” та додати молитву за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея.
Після Св. Літургії о. Іван молився перед портретом митрополита про його пррославу: “Господи Ісусе Христе, Ти нагороджуєш Твоїх вірних слуг не тільки особливішими дарами Своєї любови, але й вічною нагородою Святих у небі, а в многих випадках і прославою на Твоїх святих Престолах тут на землі. Я покірно благаю Тебе: зволь так прославити Твого вірного слугу Андрея Шептицького. Він впродовж свого праведного життя, повного досвідів і терпінь, був добрим пастирем свого стада та великим подвижником Церковної Єдности. Через його заступництво благослови нас новими, ревними пастирями і духовними покликаннями до священицьких і чернечих чинів. Через його заступництво вислухай і подай мені ось цю ласку, про яку я тепер прошу… Через його заступництво пошли всьому нашому народові великий дар єдности і свободи. Амінь”.
Вірні мали змогу прочитати думки митрополита на настінні дошці у притворі:
Не давайтеся наклонювати до яких-небудь актів насильства або непослуху, заховуйте розвагу й супокій, єдність і згоду, керуйтеся в усім розумом, просвіченим вірою. Божий Закон хай буде правилом Вашого поступовання й Вашою ціллю. Ідучи дорогою цією без ніякого сумніву найлучше послужите Батьківщині й будучности нашого народу (Пастирське послання до духовенства про обов’язок перестерігати вірних перед намовами провокаторів та агітаторів).
Ніякі людські згляди і ніякі дані приречення не оправдовують гріха проти Божої заповіди… Можуть прийти хвилі, в яких будуть вам радити поступування противне вашій совісти і Божому законові. В таких хвилях поступайте завсігди як християни, вірні й послушні Божому законові (Про організацію парохій і громади).
До осягнення наших національних ідеалів треба нам єдности… Треба нам, оскільки це тільки можливе, усунути всякі роздори і все, що ділить, і всіма силами змагати до осягнення, по змозі, якнайбільшої єдности (Лист до православних архиєреїв в Україні).
Як довго не буде між нами християнської єдности, так довго й найслабший противник буде від нас сильніший (Не убий).
Найбільшою небезпекою є внутрішні роздори, поборювання себе взаїмно і випливаюча з роздорів атаманщина, котра вже так дуже много причинилася до руїни і упадку усіх наших подій при першій нашій пробі побудувати Укр[аїнську] Державу (Про організацію парохій і громади).
Не зривами одної хвилини, лише безупинним напруженням і безупинними жертвами аж до крови і смерти многих поколінь двигається народ. І легше часами кров пролляти в одній хвилині ентузіязму, чим довгі літа з трудом сповнювати обов’язки і двигати спекоту дня і жар сонця, і злобу людей, і ненависть ворогів, і брак довір’я своїх і недостачу помочі від найближчих, і серед такої праці аж до кінця виконувати свої завдання, не чекаючи лаврів перед побідою, ані винагороди перед заслугою! (Слово до української молоді).
